- Щиро вітаю тебе із Христовим Різдвом!
Ти, кажуть, ходишь у церкву, тобі не набридло?
Гратись у праведність можна, коли тебе видно,
А, зачинившись, втішатись маленьким гріхом.
- Я зачинитися можу лише від людей,
Але для Батька мого і замків не існує.
Батько і я, і все, що навкруг мене туртує,
Гірко образу одержать Йому від дітей.
- Що ти вігадуєш, друже, дивись я живу
Краще за тебе і їм, і гуляю нівроку,
А нову хату придбав я лише за півроку.
Дав же Отець твій тобі хоч копійку “живу”?
- Сильні твої аргументи, але не нові:
Так насміхається завжди над праведним грішний.
Хто похвалявся отак залишався невтішним
В час, коли смерть переходила його поріг.
- Ти розсмішив мене дуже, навіть до сліз,
Майже тобі я повірив, що будеш безсмертним!
Той, хто помер, до цих пір залишається мертвим.
- Але ж Христос, мій Господь і Спаситель воскрес!
Батько мій бачить, що зла стало більше на світі,
Він же Святий і втомився дивитись на гріх.
Знищити шкода Йому і безвинних, і злих,
От і послав Він Синочка родитись на світ.
Щоб Він у тілі людському безгрішно прожив
Та показав нам, що світло й пітьма несумісні,
Взяв би гріхи і прокляття людські повсемісно,
Щоб на хресті розіп’яти у тілі Своїм.
Так Він помер на хресті і за три дні воскреснув,
А християни – це ті, хто прямує за Ним,
Ті, хто дорогу покаже у Батьківський дім
Людям, що правди не знають, що на перехресті.
- Нащо мені твоя правда і нащо той дім?
Я у своїм буду жити, нікому не винен.
Я ж не украв, не убив, так за що це повинен
Каятись, як, навіть, зовсім не знаю у чім?
- В Бога нема ні малих, ні великих гріхів,
Грішна людина, що Бога у серці не має.
Що вона скаже, як Батько у ней спитає;
“Як ти повівся, нечемо, із Сином Моїм?”
Наше життя на землі дуже швидко минає
І не дано нам пізнати кінця його час.
Де проведеш ти і з ким всеї вічності час,
Коли почуєш від Бога: “Тебе Я не знаю”?
Нині в нас радість велика: Христове Різдво!
Він дає шанс і для тебе цей час благодатний,
Будь ти багатий чи бідний, простий або знатний,
Серце підкаже, послухайся серця свого!
ЕЛЕНА ШАБЕЛЬСКАЯ,
ВЕРХНЕДНЕПРОВСК УКРАИНА
Познакомилась с Отцом лично в 1995г. С 2001г. служу Ему редактором христианской газеты, с 2003г. - в тюремном служении. e-mail автора:shalena_04@mail.ru
Прочитано 10606 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже гарне свідчення.Успіхів у творчості і не легкій праці у рифмуванні.Благословінь вам. Комментарий автора: Вдячна Вам, Вячеслав, за увагу до мого віршу. Вибачаюсь за помилки допущені в одній строчці, котру слід читати як:
Батька і я, і все, що навкруг мене турбує.
Євген Аксарін
2008-01-24 16:29:06
Трохи не вигукнув: ой. як гарно! Одначе є вади. Не буду вказувати на них. Вам, як людині, обдарованій смаком (гострим відчуттям!) вони самі впадуть в око, коли уважно будете переглядати твір.
Детки, в школу собирайтесь - zaharur Этот "злой" стишок, своего рода пародия на известный стишок Модзалевского, саркастически бросает вызов современной системе образования, которая усердно лишает ребёнка Детства и приспосабливает его сознание для успешной интеграции в общество счастливого потребителя. Вместо развития сердца и возрастания в познании Творца, вместо открытия ребёнку неразрывной связи между духовным и материальным миром, она пичкает до омертвения ум ребёнка огромными пакетами информации с пикантным добавлением (для прикрытия своей наготы) псевдодуховных фиговых листочков (в виде всяких "Основ религии и светской этики")
Стихотворение было навеяно, в числе прочего, "Учеником" Уильяма Блейка:
УЧЕНИК
Приятно выйти на лужок
Рассветною порой -
Трубит охотничий рожок,
И жаворонок со мной
Щебечет озорной.
А в школу не хочу идти -
И мне там не с руки,
Где под надзором взаперти
В узилище тоски
Корпят ученики.
О сколько дней я загубил,
Войдя в постылый класс!
Над книгами лишался сил,
Но знаний не запас -
Они мне не указ!
Поет ли птица или нет
Из спутанных тенет?
Как детям быть, когда Запрет
Их крылышки сомнет
И радости убьет?
Отец и мать! Коль вешний цвет
Обронит лепестки,
Коль не увидят яркий свет
Нежнейшие ростки
Под пологом тоски, -
To что созреет меж ветвей
На дереве таком?
И пору юности своей
Помянем ли добром
Глухим осенним днем?
---
Покаянная молитва - Сергей Сгибнев Как-то у Иоанна Лествичника прочитал я замечательные слова: Мы не будем судимы, о! братия, за то, что не богословствовали; Мы не будем судимы за то, что не творили чудес. Но мы будем судимы, что не плакали о грехах наших, что не умоляли Господа о Его милосердии к нам....
Милость превозносится над судом! Вот в этом наша надежда на спасение!