Сиділи каліки, просили подайте
Чи хліба, чи лепту, чи щось там на свитку.
Той кинув монетку. Цей-"Не заважайте!"
Та ще й машинально пощупав калитку.
Сиділи каліки. Роками сиділи.
Давно до них звикли місцеві віряни.
На них милосердю дітей своїх вчили
Прихильні до жертвенності громадяни.
Були там без рук, і без ніг, і без сили.
Свої в них закони. Своє у них братство.
Одні з доброти ще й новеньких учили,
А інші для себе збирали" багатство".
Траплялись між ними філософи сиві.
Вони заслужили права говорити.
Й резонно звучали слова співчутливі:
Змирися з речами яких не змінити.
Змирися. . . Змирися. . . - підхвачував вітер
І вихором ніс їх по сходинках храму.
Що є то вже є. . . Можна скніти чи жити
Й тобі коли зроду не ходиш ногами.
Був день у історії Єрусалиму:
Каліка, апостоли, Красні ворота. . .
Хмаринка надії в очах ледь вловима,
А в інших очах - співчуття і турбота.
-Вставай та ходи! і зірвавсь бідолага.
Підскакував в храмі та Господа славив.
А зверхність мирян і бундючих зневага?
їх жах, наче блискавка одяг, розплавив!
І каявсь народ приголомшений дивом.
Епохи підхоплювали естафету,
Писали в історію чуда курсивом:
Во Ім'я Ісуса Христа з Назарету!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Декілька хвилин назад читала це місце в Новому Заповіті. І раптом - знову ця ж історія, в вашому вірші. Дякую. Зворушує. Слава Богу за Ісуса Христа! Комментарий автора: Дякую, Надіє.
7) Чудное мгновенье. Мне б вычеркнуть тебя из головы (2006) - Сергей Дегтярь Этот стих родился от воспоминаний событий, когда я был уже православным. Мы встретились случайно, когда я стоял на трамвайной остановке, а она в тот момент проходила мимо меня. На остановке был хлебобулочный киоск-магазин. Она жила в этом районе, а я посещал здесь, напротив остановки Святовладимирский храмовый собор. Я не мог забыть её. Уже прошло достаточно времени с того момента, когда я покинул её церковь, но, эта встреча снова растревожила мои неугасимые чувства и эмоции от того, что я её увидел. Я был просто в трепете и шоке. Из моего переживания и родилось это произведение. Я уже не помню, но по-моему это был 2003 год. Стихотворение было с старых поношенных институтских тетрадях в набросках. В 2006 году, когда я его обнаружил - тогда завершил его и дополнил свежими чувствами и мыслями.
